Ви коли-небудь бачили щось чи явище, а потім хотіли передати свої погляди на нього? Будь то твердження, що погоджується, заперечує чи судить його з іншої точки зору. Тепер, коли ви хочете додати це до тексту, цей текст тоді називається текстом викладу.
Сам викладний текст - це форма письма, що пояснює або описує ідею, основну думку, думку, інформацію чи знання, які повинні бути засвоєні читачем без наміру впливати. Це означає, що ми просто висловлюємо свою думку, щоб читач знав.
Цей текст також включає риторичні форми, що використовуються для передачі описів прикладних наук. Ми можемо класифікувати тексти підручників або енциклопедій до цього тексту. Крім того, деякими прикладами цього типу тексту є новини, есе, процедури та звіти.
Структура тексту експозиції
Якщо диференціювати, ми можемо розділити текст викладу на три, а саме тезу, низку аргументів та підтвердження.
Дипломна робота - це розділ у тексті викладу, який вводить проблему, проблему чи загальні погляди автора, які будуть обговорюватися в тексті. Потім після тези випливає низка аргументів, а саме фактів, що підсилюють аргументацію. Нарешті, текст завершується підтвердженням у вигляді висновків та пропозицій із загальної дискусії.
Лінгвістичні правила
Експозиційний текст має свої мовні особливості. Зазвичай використовують прості та денотативні слова. Це означає, що в цьому тексті не використовуються переносні слова, що додають значення до його основного значення.
(Також читайте: Переконливий текст, типи та приклади)
Крім того, у цьому тексті також використовуються технічні слова чи терміни, що стосуються основної теми тексту. Тут також часто використовуються сполучники причинності (причинності), наприклад слова "якщо", "тоді", "причина", "належне" та "таким чином". Цей текст також використовує багато часових сполучників або порівнянь.
У цьому тексті часто зустрічаються такі розумові дієслова, як звертати увагу, спостерігати та робити висновки. Окрім цього, у ньому є також використання референтних дієслів та переконливих слів.
У викладних текстах часто зустрічаються афіксаційні слова та перехідні активні речення. Афіксація - це процес утворення слів шляхом додавання афіксів або афіксів до основних форм, як одиничних, так і складних основних форм. Деякі приклади афіксів наведені нижче.
Префікс: ber-, men-, di-, per-, pe-, ke-, ter- та se-
Інфікс: -er-, -el- та -em-
Суфікс: -кан, -і, -ан, -ня, -мен, -ван, -вати, -ю та -ю
Конфікс: -'s ,'s, і's.
Тим часом перехідні активні речення - це активні речення, для яких потрібен предмет. Характеристики перехідного активного речення полягають у тому, що вони мають предмет і можуть бути перетворені в пасивне речення. Як правило, у реченні використовуються слова, прикріплені до мене та get.
Оскільки метою тексту викладу є надання читачеві знань, цей текст повинен бути написаний на основі логічних фактів. Отже, речення в тексті викладу повинні містити об’єктивну істину та стосуватися певних людей, предметів, чисел, подій чи часів, які насправді існують. Крім того, цей текст також повинен відповідати на питання, що стосуються обговорюваних тем.
Але оскільки текст викладу також спрямований на передачу думки автора, не має значення, чи є в ньому думка, якщо він відповідає порушеним питанням. На відміну від фактів, думки не повинні доводитись істинними та вказувати причинно-наслідкові зв’язки. Думки містять також особисту суб’єктивність, тому не кожен може погодитися з ними.
